Для нас найважливішим його елементом є рекомендація ЄК розпочати перемовини про вступ України до Європейського Союзу. Це важлива євроінтеграційна віха, це крок, якого ми довго чекали і багато працювали над його досягненням. Затвердження цієї рекомендації, тобто остаточне рішення про відкриття перемовин, має відбутися в середині грудня на саміті Європейської ради.
Але звіт ЄК містить не лише оголошення приємної для України новини.
Цей документ, сектор за сектором, систематизує стан європейської інтеграції та містить перелік ключових задач, що стоять перед Україною просто зараз для продовження руху до членства в ЄС.
Завдання є за кожним розділом майбутніх переговорів із ЄС, а отже, у кожній галузі.
Як Брюссель сприймає дії Києва за "зеленим порядком денним"?
Енергетичним та "зеленим" питанням у майбутній угоді ЄС присвячені глави 15 та 27 у розділі 4, що має назву The Green Agenda and Sustainable Connectivity, тобто "Зелений порядок денний та стале сполучення".
Якими є висновки Єврокомісії?
У секторі енергетики Україна отримала оцінку "добре", тобто 4 з 5, і це дуже високий бал – ми маємо лише чотири "четвірки" серед 33 переговорних глав. Натомість у секторі довкілля та зміни клімату у нас гірша оцінка, "двійка", тобто "деяка відповідність праву ЄС".
Між тим прогрес за останній рік розподілився інакше. В енергетиці зміни за рік виявилися посередніми (some progress у термінології ЄС).
Натомість за "екологічною" главою Україна отримала високу оцінку – ми завершуємо рік із показником "добрий прогрес". Це – найвищий рівень змін за цією статтею серед усіх держав-кандидатів на вступ до ЄС. Причому Єврокомісія окремо підкреслила, що у питаннях, які стосуються довкілля, реформування було активним, що й забезпечило високу оцінку, а от за "кліматичними" індикаторами прогрес був обмеженим. ЄК пов’язує це з обставинами війни.
Чого від нас чекають?
Єврокомісія підкреслює, що для України першим кроком має бути швидке відновлення, зокрема, пошкоджених генеруючих потужностей, систем передачі та розподілу електроенергії, а також комунальних послуг, транспортної інфраструктури, шкіл та закладів охорони здоров'я.
Паралельно з відновленням фокус зберігається на залученні інвестицій. А для цього потрібне удосконалення процесів державних закупівель, зменшення бар'єрів для реалізації проєктів, реформування процесів планування та зміцнення адміністративного потенціалу, необхідного для управління інвестиціями.
Реформа енергосектора попри війну
Отже, в енергетиці ЄК поставила посередню оцінку за рік, побачивши лише "деякий прогрес".
Та варто нагадати, що це був рік постійних обстрілів енергетичної інфраструктури.
І хоча Україна продовжувала гармонізацію законодавства з нормами ЄС, в тому числі щодо цілісності та прозорості оптового енергетичного ринку, сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії, сертифікації оператора газотранспортної системи та сховищ газу – однак через заходи, обумовлені воєнним станом, відбулося зниження прозорості та незалежності гравців енергетичного сектора.
Зараз, щоби поліпшити оцінку, Україна повинна розвивати три важливі напрямки одночасно.
По-перше, просувати зелений енергетичний перехід та зелену відбудову.
Для цього треба:
- затвердити досить амбітний національний план з енергетики та клімату відповідно до цілей Енергоспівтовариства до 2030;
- впровадити четвертий інтеграційний пакет "Чиста енергія";
- працювати над зростанням енергоефективності (у тому числі в житловому секторі);
- заохочувати інвестиції у відновлювані джерела енергії;
- розпочати реформу сектора централізованого теплопостачання;
- запровадити обов'язкові критерії енергоефективності для публічних закупівель.
По-друге, енергоринок рухатися до економічно обґрунтованого ціноутворення.
А для цього, зокрема, Україна має скасувати нинішню схему "покладання спеціальних обов’язків", яка змушує окремих операторів продавати газ чи електроенергію населенню за спецціною, та замінити їх цільовою підтримкою вразливих споживачів енергії.
По-третє, потрібні зміни в роботі регулятора ринку.
Україна має покращити незалежність та ефективне функціонування НКРЕКП (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), щоб її рішення стали справедливішими та прозорішими.
А щоб це відбулося, в ЄК готують фінансові стимули.
Адже усі ці заходи вже відображені у плані для програми ЄС Ukraine Facility на 2024–2027 роки вартістю 50 млрд євро, який зараз – на стадії затвердження.
Довкілля на порядку денному
У питанні захисту довкілля та природних ресурсів Єврокомісія констатувала добрий прогрес за рік.
Україна продовжувала роботу над кліматичним законом і Національним енергетичним і кліматичним планом, торік був ухвалений і нарешті набув чинності рамковий закон про управління відходами, схвалені плани управління ризиками повеней, водна стратегія до 2050 року тощо.
Але загальна оцінка сумісності України з правом ЄС – посередня, і вона цього року не змінилася. Тож Україна має великий перелік рекомендацій щодо подальших кроків.
Загалом законодавство ЄС містить положення, що стосуються зміни клімату, якості води та повітря, поводження з відходами, охорони природи, промислового забруднення, хімічних речовин, шуму та цивільного захисту.
Україні рекомендують найближчим часом здійснити такі пріоритетні кроки:
По-перше, забезпечити міжсекторальне врахування екологічних та кліматичних дій у планах відбудови країни, визначити стратегію зеленої відбудови для ключових секторів та пріоритезувати відповідне законодавство та стандарти ЄС у Програмі інтеграції України до Європейського Союзу.
По-друге, ухвалити первинне та вторинне законодавство для продовження реформ, розпочатих у галузях водних ресурсів та управління відходами.
По-третє, суттєво посилити адміністративний та інспекційний потенціал у секторі довкілля та клімату. Ухвалити закон про екологічний контроль та законодавство, що гармонізує його із законодавством про промислові викиди.
По-четверте, схвалити кліматичний закон та ініціювати оновлення своєї довгострокової низьковуглецевої стратегії відповідно до рамок ЄС до 2030 року.
Але це не вичерпний перелік завдань перед нашою державою.
Обсяг та кількість задач, що стоять перед Україною у сфері довкілля лише на найближчий час, підтверджує, що наразі йдеться лише про "деяку сумісність" з правом ЄС.
Так, ЄК чекає від нас:
- реформи у сфері запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення із впровадженням інтегрованого довкільного дозволу;
- оцінка впливу на довкілля та стратегічна екологічна оцінка повинні здійснюватися відповідно до Конвенції Espoo та права ЄС, та за участю громадянського суспільства в ухваленні рішень;
- збір, обробка, звітність та поширення інформації про якість повітря, включно з моніторингом та контролем, потребують змін та інвестицій;
- потрібна стратегія захисту біорізноманіття та план дій щодо її втілення;
- терміново активізувати втілення Дорожньої карти декарбонізації Енергетичного співтовариства і, зокрема, підготуватися до системи торгівлі викидами;
- необхідна подальша робота для впровадження екологічного маркування та схеми екологічного менеджменту, а також адаптація екологічних стандартів та сприяння зеленим державним закупівлям;
- потрібно посилити спроможність системи держуправління у галузі.
І загалом, Україні потрібно робити більше для послідовного врахування кліматичних цілей у всіх вимірах державної політики в загальнодержавному підході.
Підсумок
"Побудувати краще, ніж було" – завдання з зірочкою.
Воно потребує великих інвестицій та передусім – зміни мислення.
У сфері енергетики найважчим та найдорожчим є відновлення інфраструктури.
Однак політично дуже складним залишається питання скасування схеми "покладання спеціальних обов’язків", що значною мірою впливає на тарифи на енергоносії для населення. Щоби зрештою зробити це, Україна потребує підтримки від партнерів.
Нагадаємо, що загальна сума потреб на відбудову і відновлення в енергетичному секторі оцінюється у $47 млрд, зокрема близько $5,7 млрд – для нагальних і короткострокових потреб на 2023–2026 роки (згідно з результатами другого раунду проєкту "Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення" – RDNA2). Оскільки енергетична галузь забезпечує надання критичних послуг, то інвестиції у відбудову та відновлення цього сектора вважаються нагальними.
Щодо довкілля та клімату, то найслабшою ланкою є низький адміністративний потенціал України у цьому секторі.
Саме над цим і потрібно працювати. Адже адміністративна спроможність залишається слабкою як з точки зору людських, так і з фінансових ресурсів, потребує термінового посилення. Відсутність адміністративної спроможності перешкоджає узгодженню та імплементації законодавства ЄС, у тому числі на місцевому рівні.
Уряд вже працює над розв'язанням цього питання – впровадженням реформи державного управління та відкриття Кліматичного офісу за підтримки Європейського Союзу та Міжнародної кліматичної ініціативи.
Марина Денисюк, старша проєктна менеджерка напряму відновлення Офісу реформ Кабінету міністрів України, експертка з енергетики та клімату
