Чи була Україна успішною у впровадженні євроінтеграційних реформ?
Напередодні чергового саміту Україна-ЄС команда Офісу реформ Кабінету міністрів підбиває підсумки впровадження євроінтеграційних реформ за рік.
Ми зосередимось тільки на частині впроваджених реформ – лише на тих, які допомагаємо реалізовувати уряду.
Усі вони є кроками на великому шляху до стратегічної мети, закріпленої в українській Конституції – набуття Україною членства в ЄС. Швидкість наближення до цієї мети залежить від досягнутого країною прогресу в реформах.
Тож чого вдалося досягти у сфері євроінтеграції за останній рік?
Реформа державного управління
Попри продовження пандемії, цього року вдалося відновити відкриті конкурси на посади у держслужбі та надати можливість кандидатам проходити окремі етапи конкурсу дистанційно.
Уперше в системі держслужби запрацювала HRMIS – інформаційна система управління людськими ресурсами, до якої поступово підключаються держоргани. Діджиталізація процесів управління персоналом дозволить позбутися бюрократії та приймати більш ефективні управлінські рішення всередині державної служби.
У межах реформи оплати праці Національне агентство з питань державної служби (НАДС) провело класифікацію посад держслужбовців в чотирьох пілотних держорганах. Класифікація посад – це основа ефективного управління персоналом, крок до справедливої та конкурентної оплати праці, що дозволить залучати на держслужбу найкращих професіоналів.
Також Уряд підготував низку законопроєктів, що мають підвищити ефективність діяльності Кабінету міністрів та центральних органів виконавчої влади, закріпити базові принципи і механізми роботи сучасної, прозорої та підзвітної системи держуправління, що відповідає європейським стандартам.
Для продовження реформи і формування сервісної держави Уряд ухвалив Стратегію реформування державного управління України до 2025 року. До розробки документа долучились урядовці, нардепи, представники громадянського суспільства, бізнесу та наші європейські партнери. На наступних етапах реформа зосередиться на трьох напрямах:
- надання більшої кількості якісних послуг, зокрема електронних, громадянам і бізнесу та впровадження єдиної адмінпроцедури, що полегшить взаємодію громадян з держорганами, дозволить зменшити корупцію та бюрократію;
- формування професійної та політично нейтральної держслужби, яка працює на результат, в інтересах громадян і залучає та утримує найкращих фахівців;
- розбудова ефективних і підзвітних громадянам державних інституцій, які приймають обґрунтовані рішення, формують та успішно реалізують державну політику для вирішення проблем громадян і розвитку держави.
Антикорупційна реформа
Протягом цього року Україна долала кризу, спричинену рішеннями Конституційного суду.
Парламент відновив повноваження НАЗК, яке розпочало нові перевірки е-декларацій, а також запустило електронний реєстр фінансової звітності політичних партій POLITDATA.
Верховна Рада ухвалила закон про запровадження електронної системи кримінального провадження (eCase Management System), яку НАБУ вже отримало у своє розпорядження. За даними НАБУ, економічний ефект від їхньої діяльності лише у 1 півріччі 2021 року становить 1,85 млрд грн. Станом на червень 2021 року в роботі було 879 проваджень. Станом на серпень 2021 року у справах, які розслідували НАБУ і САП, ВАКС з початку своєї роботи виніс 45 вироків у судових справах. З них 39 (а це 87%) – обвинувальних. 14 осіб уже засуджено до реального позбавлення волі, серед яких судді, прокурори, керівники державних підприємств і депутати місцевих рад.
Однак стабільність роботи і незалежність цих органів вимагає постійного захисту. Окрім того, очікують вирішення питання про врегулювання статусу НАБУ відповідно до рішення Конституційного суду і обрання нового керівництва САП і АРМА.
Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає боротьбу з корупцією наскрізним принципом.
Це означає, що вона не обмежується тільки роботою антикорупційних органів, натомість має стати системною політикою для усунення умов корупції в різних сферах держуправління.
Така політика не тільки має на меті наближення до стандартів ЄС, але й матиме безпосередній вплив на економічне зростання України. Про це, зокрема, свідчать прогнози МВФ: якщо рівень корупції в Україні залишатиметься на нинішньому рівні, то до 2040 року показник ВВП становитиме близько 30% від середнього для країн ЄС. Якщо ж Україна зможе знизити рівень корупції, то цей показник перевищить 50%, після чого продовжить швидко зростати.
Засади такої політики на наступні роки були сформульовані в Антикорупційній стратегії, яка визначає два ключові напрямки: подальше підвищення інституційної спроможності і ефективності антикорупційних органів та систему заходів із запобігання корупції у конкретних сферах.
Про дієвість поєднання двох напрямків свідчать результати соціологічних опитувань, які показали, наприклад, що кількість громадян, які стикалися з вимаганням хабарів, зменшилась на 18% (з 36,8% до 19%), що може бути частково зумовлено пандемією, але також є наслідком запровадження ЦНАПів та е-сервісів.
Проєкт Антикорупційної стратегії визначає комплекс заходів у таких пріоритетних сферах, як судова влада, органи прокуратури і правопорядку, податки і митниця, земельні відносини, будівництво та інфраструктура, охорона здоров'я та соціальний захист, державне регулювання економіки, в т.ч. діяльність Антимонопольного комітету, взаємодія держави та приватного сектора, оборонний сектор.
Документ був схвалений Урядом, підтриманий президентом, проголосований парламентом у першому читанні і вже підготовлений до другого. В очікуванні його ухвалення окремі ініціативи, передбачені в Стратегії, вже розглядаються парламентом. Це, наприклад, ухвалений нещодавно законопроєкт про судові органи, поданий президентом. Водночас прийняття Стратегії дозволить забезпечити необхідну системність і антикорупційний ефект у визначених у ній сферах.
Окрім того, ухвалення Антикорупційної стратегії створить необхідні умови для реалізації курсу президента на деолігархізацію. Попри контроверсійність окремих положень (яку необхідно усунути) нещодавно ухваленого так званого законопроєкту про олігархів, це перша законодавча ініціатива, мета якої сформульована саме як зменшення олігархічного впливу на ухвалення державних рішень. Очікується, що системна реалізація заходів Стратегії дозволить досягти суттєвого прогресу у протидії масштабній корупції.
Приватизація та корпоративне управління
За останній рік головним поступом у реформі корпоративного управління стало ухвалення Верховною Радою у першому читанні двох законопроєктів реформи: про удосконалення приватизації (№4572) і про управління корпоративними правами держави (№5593-д). Узгодження поправок до обох з них та підготовка до другого читання наразі тривають.
Законопроєкт про управління корпоративними правами держави відповідає Керівним принципам ОЕСР та є вкрай важливим для суміжних відносин – з приватизації, інвестування, спільної діяльності.
Ключовими змінами є те, що Кабмін зможе затверджувати єдину політику державної власності, яка нарешті синхронізує систему стратегічного та фінансового планування держпідприємств (ДП).
Планується запровадити новий підхід до визначення винагороди керівникам та членам наглядових рад, які, якщо закон ухвалять, займатимуться операційним управлінням та стратегічним плануванням ДП відповідно
Нова дивідендна політика передбачатиме можливість інвестувати дивіденди в розвиток підприємства, консолідовану виплату групами ДП та можливість виплати їх частинами. Для порівняння: зараз діє вимога, за якою кожне ДП, незалежно від наявності або відсутності прибутку, має виплатити не менше 30% дивідендів щорічно.
Також законопроєкт передбачає розробку та затвердження загальнодержавної методології сортування підприємств для подальшого розпорядження (тріажу). Простіше кажучи, це єдина прозора і зрозуміла методологія і критерії, за якими прийматиметься рішення, що робити з ДП: готувати до приватизації, ліквідовувати або передати в концесію.
Серед подальших планів реформи – подальша корпоратизація ДП в частині розроблення внутрішніх корпоративних політик у відповідність до принципів ОЕСР, вирішення питання спецзамовлення держави, введення ефективного фінансового планування, розкриття більшої кількості інформації про стратегічні плани ДП та інше, централізації функції власності.
Земельна реформа
За останні два роки Україні вдалося досягти більше у земельній реформі, ніж за попереднє десятиріччя. Це стало можливим завдяки ухваленню Парламентом пакета законопроєктів, які дозволили втілити декілька десятків різних реформаторських ініціатив.
Зокрема, пів року тому вдалося провести реальну земельну децентралізацію: відтепер громади знову можуть повноцінно управляти землями в межах своєї території. Також проведено дерегуляцію землеустрою та оцінки земель.
За цей час запроваджено нові інструменти для сталого планування громад – комплексний план просторового розвитку. Умовно – це правила, за якими визначаються функціональні призначення територій, основні принципи і напрями формування єдиної системи громадського обслуговування, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони земель тощо.
Одночасно проходить системна реформа державних органів земельних ресурсів для радикального зменшення ризиків хабарництва та корупції у цій сфері.
Штучні бюрократичні обмеження для населення та бізнесу в доступі до землі поступово відходять у минуле.
Запуск національної інфраструктури геопросторових даних почався зі створення Національного геопорталу, де оприлюднені набори кадастрових даних. Запроваджуються електронні земельні торги для прозорого розпорядження землями державної та комунальної власності.
Ключовий результат десятків реформаторських кроків – це запуск ринку земель сільськогосподарського призначення трохи більше, ніж три місяці тому – з 1 липня. Правила, за якими запущено ринок, жорстко обмежуть концентрацію землі в одних руках, а також визначають пріоритетність у придбанні земельних ділянок, встановлюють мінімальну ціну землі.
Попри складність суспільно-політичної дискусії про ринковий обіг сільськогосподарських земель, запуск ринку відбувся без суттєвих правових та організаційних проблем із максимальною відкритістю та публічним моніторингом усіх угод.
Долучення України до Європейського зеленого курсу
Долучення України до Європейського зеленого курсу (ЄЗК) – це відносно новий компонент євроінтеграції України. На минулорічному саміті Україна-ЄС наша сторона ініціювала діалог високого рівня з Євросоюзом стосовно ЄЗК.
Діалог відбувається в межах відповідних компонентів ЄЗК, які вже містить Угода про асоціацію з ЄС. Це, до прикладу, реформа енергетичного сектора з підвищенням частки зеленої генерації електроенергії, реформа системи захисту довкілля та кліматичні дії із впровадженням системи торгівлі викидами парникових газів, комплексна реформа управління відходами, збільшення кількості будівель з високими енергоефективними стандартами та інше.
В межах діалогу також розглядаються зовсім нові аспекти: водень, справедлива трансформація вугільних регіонів, участь України у нових промислових альянсах, створення системи національного кліматичного врядування та платформ фінансування, пом'якшення застосування прикордонного вуглецевого коригування для українського експорту з 2023 року.
Зараз вже є домовленість між Україною і ЄС, що у цьому напрямку є потреба у координації допомоги різних донорів для ефективності процесів: з української сторони Офіс віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної координує розробку фінансової платформи, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів – концепцію Українського кліматичного фонду.
У минулому місяці Уряд затвердив Концепцію справедливої трансформації вугільних регіонів України до 2030 року, де вже незабаром розпочнеться реалізація пілотних проєктів на заході та сході України за підтримки уряду Німеччини та Світового банку.
В частині промислових альянсів Україна долучилась до європейських альянсів – водневого, батарейкового і сировинного. Влітку Україна та ЄС підписали Меморандум про взаєморозуміння про стратегічне партнерство у сфері критичної сировини та батарей, реалізацію дорожньої карти якого на 2021-2022 роки координує Кабінет міністрів України за підтримки Офісу реформ.
Серед значних здобутків року можна відзначити розпочатий діалог найвищого рівня з питань долучення України до ЄЗК, початок впровадження спільних ініціатив та активну роботу секторальних робочих груп із залученням громадськості, бізнесу та аналітичних центрів.
На стратегічному рівні важливим здобутком було ухвалення Урядом Національної економічної стратегії у березні 2021 року.
В документі зафіксовано прагнення України досягти кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року.
Іншим дуже важливим здобутком стало затвердження оновленої кліматичної цілі країни за Паризькою угодою зі скороченням викидів на 65% від рівня 1990 року. Кліматичного нейтралітету можна досягти, якщо викиди парникових газів зменшити до мінімуму, а всі їхні залишки компенсувати через поглинання за рахунок збільшення площ лісів та запровадження інноваційних технологій вловлювання вуглецевого газу.
Розуміючи важливість лісів у майбутньому, президент Володимир Зеленський започаткував ініціативу масштабного заліснення України. У її межах планується висадити один мільярд дерев у наступні три роки та збільшити загальну площу лісів на 1 мільйон гектарів до 2030 року.
Враховуючи закладене в економічній стратегії зростання економіки у два рази, скорочення викидів до 2030 року становитиме 16% від базового року за умови 100% виконання стратегічних цілей щодо декарбонізації енергетичного сектора.
Такі кліматичні цілі для України є надамбітними та потребують залучення додаткового фінансування на рівні 5-10 млрд євро щорічно.
У зв’язку з тим, що Зелений курс – це перш за все фундаментальна економічна трансформація, це нові принципи ведення бізнесу та підходи до споживання, зараз Україна переходить від реалізації спільних ініціатив з ЄС в межах ЄЗК до формування концепції Українського зеленого курсу.
Частиною цього процесу стане формування координаційної платформи та плану заходів досягнення кліматичних цілей, ухвалення закону про низьковуглецевий розвиток.
Стаття піготовлена командою Офісу реформ Кабінету міністрів України
