5 причин, чому парламенту необхідно якомога швидше ухвалити Антикорупційну стратегію
За даними досліджень останніх двох років, 91,2% населення України вважає проблему корупції "дуже серйозною", 49% – однією з трьох найважливіших проблем для України (частіше зазначали лише війну на Донбасі). 74% суб'єктів господарювання вважають корупцію найбільшою перешкодою (17%) або значним обмеженням (56%) для бізнес-середовища в Україні, а 41% представників бізнесу повідомили про наявність у них корупційного досвіду. При цьому, на думку 42% респондентів, рівень корупції в Україні після 2017 року зріс, в 2019 вперше з початку антикорупційної реформи Україна не покращила, а погіршила свої позиції в Індексі сприйняття корупції України. Відновити зростання вдалося минулого року після того як після зміни влади були реалізовані багато антикорупційних ініціатив, які до того блокувались.
Що показово: 2017, який фігурує в опитуваннях – це рік закінчення дії попередньої Антикорупційної стратегії. Парадоксально, але після того, вже четвертий рік в України немає стратегії боротьби з корупцією.
Тобто ми створили унікальну систему антикорупційних органів (НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС, АРМА), запустили передові антикорупційні інструменти (е-декларування, Prozorro, e-data), і з тих пір відбувається їх постійний захист/забезпечення/відновлення незалежності. Паралельно різними темпами і з різним успіхом відбуваються галузеві реформи, в якій кожен з десятків органів по-різному розуміє, як треба боротись з корупцією. У результаті це виглядає як боротьба заради боротьби, а відчутного ефекту чи хоча б як оцінити результат – незрозуміло. Тому що без чіткого визначення конкретних цілей, відповідальних, строків і показників ефективності, без належної координації боротьба з корупцією ніколи не буде ефективною чи результатиною.
Минулого тижня Президент Зеленський заявив, що "парламенту варто зосередитись на тому, що останні чотири роки в Україні відсутній програмний документ – Антикорупційна стратегія". Він також закликав депутатів якнайшвидше ухвалити внесений урядом проект і затвердити таку стратегію.
Йдеться про законопроект 4135, який визначає засади антикорупційної політики на наступні 4 роки, і більше ніж півроку знаходиться на розгляді парламенту. Цей документ був розроблений НАЗК невдовзі після довгоочікуваного "перезавантаження" органу, пройшов публічні обговорення, схвалений Кабінетом Міністрів і 5 листопада 2020 року ухвалений Верховною Радою в 1-му читанні.
Після цього до нього було подано більше ніж півтисячі правок: як позитивних, так і, очікувано, деструктивних. Антикорупційний комітет добросовісно розглянув кожну і підготував до 2 читання загалом робочу версію, яка була надана 17 травня 2021. Цього тижня стратегія нарешті з'явилась в порядку денному парламенту, і оскільки на літні канікули депутати підуть вже за місяць, у парламенту залишається дуже мало часу на її ухвалення.
Чому так важливо якнайшвидше ухвалити і почати виконувати якісну Антикорупційну стратегію? 5 причин:
1. Чітке формулювання задач, відповідальних, строків, очікуваних результатів і координація виконання
Стратегія працюватиме одразу в двох напрямках: удосконалення загальної системи запобігання та протидії корупції та мінімізація корупції у найбільш пріоритетних сферах. Такий підхід є найбільш дієвим, бо підвищує ефективність антикорупційної інфраструктури з одночасним відчутним результатом в сферах, корупція в яких є найбільш болючою. Після ухвалення стратегії буде розроблена Державна програма – по суті "дорожня карта" впровадження стратегії з чітким формувалюванням задач, відповідальних, строків, показників досягнення результатів, досягнення яких має координувати і моніторити НАЗК у тісній співпраці з Кабміном.
2. Відчутний ефект для громадян та бізнесу
Пріоритетні сфери, які були включені до Стратегії, визначались на основі опитувань громадян, бізнесу та експертів. Так були сформульовані 8 сфер/блоків, в яких наявний найбільший корупційний досвід та/або які сприймаються найбільш корумпованими: охорона здоров'я та соціальний захист, судова влада, органи прокуратури та правопорядку, податки і митниця, земельні відносини, будівництво та інфраструктура, державне регулювання економіки і взаємодія держави та приватного сектору, а також оборонний сектор з огляду на пріоритетне значення в умовах російської агресії.
У кожному з цих секторів Стратегія передбачає комплекс заходів, спрямованих на усунення умов корупції, а значить за умови належної реалізації антикорупційний ефект буде найбільше відчутний для громадян та бізнесу.
3. Антикорупційний ефект економічних реформ
Пріоритетні сфери, визначені в Стратегії, відповідають пріоритетам, визначеним в програмних документах уряду, наприклад, земля, приватизація, верховенство права, цифровізація та ін. Так, Стратегія охоплює значну кількість заходів, необхідних для досягнення цілей Верховенства права в нещодавно прийнятій Економічній стратегії 2030, а одних цифрових інструментів в Стратегії передбачено близько 30. Таким чином, скоординована діяльність державних органів забезпечить не тільки економічний, але й антикорупційний ефект реформ.
4. Соціально-економічний розвиток та економія бюджетних коштів
За даними досліджень, якщо рівень корупції в Україні залишатиметься на такому ж рівні, що й зараз, то до 2040 року показник ВВП становитиме близько 30% від середнього для країн Європейського Союзу, але якщо Україна зможе знизити рівень корупції, то цей показник перевищить 50% і після того буде швидко наближатись до середньоєвропейського ВВП.
Окрім того, системність в запобіганні корупції сприяє економії бюджетних коштів. Попри те, що порахувати реальний ефект дуже складно, у НАЗК можливий економічний ефект від виконання заходів стратегії оцінили в 200 млрд (!) грн.
5. Реалізація, власне, антикорупційної політики
Як і будь-яка реформа, антикорупційна вимагає не тільки чіткої визначеності задач, строків, відповідальних, вона вимагає системності в реалізації, яка має відображатись в конкретних рішеннях і діях найвищого керівництва держави – Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Без цього антикорупція в Україні приречена на постійне "гасіння пожеж". Вона також вимагає координації і постійного моніторингу виконання – саме це і має забезпечити прийняття і виконання Антикорупційної Стратегії.
Із закликом забезпечити якнайшвидше прийняття стратегії вже виступили провідні антикорупційні громадські організації, які багато років системно підтримують і просувають реформи в Україні. Зараз рішення про те, чи з'явиться в України, нарешті, стратегія боротьби з корупцією, залежить від парламенту.
Чи отримає Україна нову якісну антикорупційну стратегію вже цього літа?
Олександр Дрік
Старша проєктна менеджерка Офісу реформ КМУ
