Після прийняття Верховною Радою на початку року нового законодавства про приватизацію, цей процес отримав нове "дихання". Об’єкти поділили на "малу" і "велику" приватизацію. Для кожного механізму виписали свої правила. І процеси були запущені.
"Мала" приватизація стартувала у серпні і за два місяці показала відмінні результати – 203 успішні аукціони, 280 мільйонів гривень доходу, середнє зростання ціни під час аукціону майже у два рази і т.і. В той же час "велика" приватизація не показує таких вражаючих результатів. Але тут все просто - об’єкти "великої" приватизації вимагають тривалої підготовки, тому кожен із них, особливо перший, який стоїть у черзі – Центренерго – вартий окремої уваги.
Позавчора Уряд опублікував довгоочікувані умови приватизації цього підприємства, у якому держава володіє пакетом у 78,3%. Нагадаю, що трохи раніше, 3 жовтня, Кабмін затвердив стартову ціну держпакету, яка склала 5,98 мільярда гривень. А умови відправив на доопрацювання.
На сьогодні ми вже маємо повну картину і можемо сказати про те, які важливі кроки зробила держава, аби зробити цей об’єкт більш привабливим для інвесторів. Я би виділив чотири ключові з них.
По-перше, у приватизаційних умовах були виписані так звані "warranties and indemnities". У світовій практиці для таких угод – це звичайна річ, але для української приватизації – це новація. Йдеться про те, що продавець гарантує відшкодувати покупцеві збитки, які Центренерго потенційно могло завдати третім сторонам до його продажу. Якби такі збитки "вилізли" після підписання угоди, продавець повинен був би їх відшкодувати.
Це можуть бути як старі борги підприємства, так і рішення судів, наприклад, за екологічними позовами. Адже всі розуміють, що виробництво теплової енергії потенційно може спричинити шкідливий вплив на довкілля. Іноземні інвестори часто не в стані оцінити, який ризик становлять такі судові спори в Україні, і тому можуть просто не прийти на конкурс. Тому, кажучи простими словами, держава гарантує покупцеві, що той не купить "кота у мішку". Для інвесторів, особливо з цивілізованого світу, це критично важлива умова.
По-друге, держава записала в умовах мінімальний рівень дивідендів за 2018 рік – у розмірі 30%. Саме на такому рівні закон встановлює мінімальні дивіденди для державних підприємств, а реальний рівень кожен рік визначає безпосередньо Кабмін. Саме цей встановлений Кабміном рівень дивідендів і записувався раніше в умови приватизаційних конкурсів. На сьогодні він становить 75%, але у випадку Центренерго держава знизила його до 30%.
Інакше кажучи, виплата дивідендів колишньому власникові за попередній період – це додаткові витрати покупця на придбання Центренерго. Зниження вимоги щодо дивідендів зменшить витрати покупця, а відтак – зробить об’єкт більш привабливим. Сподіваємося, що завдяки цій "знижці" аукціон залучить більше потенційних покупців, що сприятиме зростанню ціни під час торгів.
По-третє, в умовах записана вимога про те, що в аукціоні повинні брати участь не менше двох потенційних покупців, з яких один – іноземний. Не буде виконано цю умову – конкурс буде припинено. Таким чином держава хоче створити більш конкурентний та прозорий аукціон. Це точно не повинен бути аукціон під одного гравця.
В-четверте, раніше держава часто включала до умов приватизації певні дискримінаційні пункти. Це могла бути умова, яка так чи інакше повинна виконуватися підприємством у його поточній діяльності. Зазвичай, це робилося за пропозицією профільного міністерства, яке плутало ролі держави як власника активу і як полісімейкера. У випадку Центренерго такою дискримінаційною умовою було виконання Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ).
Наведу зрозумілий побутовий приклад. Уявіть, що ви купуєте у держави автомобіль, і в умови його купівлі держава записала дотримання Вами правил дорожнього руху (ПДД). Тож щойно Ви неправильно запаркуєте свій автомобіль або перевищите швидкість, Ви порушите уже не лише ПДД, а й умови договору купівлі-продажу. В результаті, за умовами цього договору держава (як колишній власник) повинна буде націоналізувати, тобто відібрати, у Вас автомобіль, тоді як інші водії при аналогічних порушеннях отримають лише штраф за порушення ПДД (від держави як полісімейкера). Справедливо це? Звісно, ні.
На перший погляд, включення вимог дотримання НПСВ в умови приватизації – це добре, адже держава дбає про екологію. Але насправді ця умова дискримінувала б нового власника. Приватизація Центренерго жодним чином не скасовує цього зобов’язання – так само, як продаж машини не скасовує зобов’язання дотримуватися ПДД. А от включення НПСВ як умови приватизації Центренерго, натомість, поставило би підприємство у нерівні умови з іншими компаніями галузі, оскільки її невиконання мало би наслідком розірвання договору купівлі-продажу та повернення Центренерго у державну власність. Зрозуміло, що така санкція є непропорційною.
І таких дискусійних питань, яким було приділено багато часу при обговоренні умов приватизації, було декілька. Одне з них – вимога про надання Міненерговугілля інформації про господарську діяльність Центренерго його новим власником. Друге – вимога про збереження потужностей підприємства за будь-яких умов. Тут така ж логіка – якщо держава як полісімейкер потребує такої інформації (або вимагає збереження певної потужності), то вона повинна вимагати цього у всіх учасників галузі через свою галузеву політику, тобто нормативно-правові документи. Вона не повинна цього робити як власник (продавець майна) через записування вимог загальногалузевої політики у конкретний договір купівлі-продажу.
Загалом ідея з цивілізованими умовами приватизації проста – вони повинні сприяти тому, щоб на аукціон прийшла максимальна кількість потенційних покупців, які будуть змагатися і таким чином підвищать ціну продажу підприємства. І тому варто визнати, що у випадку Центренерго ці умови досягають мети значно краще, ніж це робилося раніше.
Усі ми хочемо, щоб після дуже тривалої перерви у "великій" приватизації аукціон пройшов на максимально прозорих умовах та з максимальною кількістю потенційних покупців.
Наступний крок за Фондом державного майна – він повинен оголосити цей самий аукціон і призначити конкретну дату його проведення. План залишається незмінним – продати підприємство до кінця року.
