Державні службовці: якими вони повинні бути, що вміти і як працювати.
У 2016-2017 роках було проведено декілька опитувань щодо очікувань українців від державних службовців (Headhunter, Работа на госслужбе: изменения и реалии. 2016, TNS. Реформа державної служби, Національна Рада реформ, Хвиля 2'17, 2017). Це було дуже вчасно, адже якраз стартувала реформа державного управління.
Також у 2016 році вступив у силу оновлений Закон про державну службу, і реформаторська команда почала розробляти нову конкурсну процедуру для державних службовців. Тому результати дослідження частково лягли в основу логіки формування нової державної служби.
Отже, якими ж були ці вимоги від народу?
Я би поділила їх на три блоки:
Перший – пов'язаний зі знаннями: найчастіше називали освіченість, фаховість, грамотність та знання мов – як рідної, так і іноземних.
Другий – з навичками та компетенціями: вміння працювати з великим об'ємом інформації, стратегічне мислення, навички ведення переговорів.
Третій – з особистісними якостями людини: робота в інтересах суспільства, чесність, відкритість, клієнтоорієнтованість та бажання вирішувати питання громадян, відповідальність та неупередженість.
Найбільш наповненим виявився третій блок. Досить часто звучала також теза про омолодження державного сектору задля його осучаснення та впровадження нових підходів у роботі.
На початку липня цього року Офіс Реформ та Секретаріат Кабміну завершили і власне дослідження – "Портрет нового державного держслужбовця". Ми намагалися проаналізувати, наскільки держслужбовці, набрані в рамках реформи державного управління (за новими конкурсними процедурами та з вищими вимогами до знань і вмінь), відповідають очікуванням українців.
Якщо про освіченість судити з рівня освіти людини, то ситуація більш, ніж позитивна: 84% усіх відібраних посад нової держслужби мають ступінь магістра, 26% мають другу вищу освіту, а 13% мають науковий ступінь.
А от мовна ситуація досить неоднозначна. Якщо з рідною проблем немає – це обов'язкова вимога закону та перевіряється тестуванням при вступі на службу, з іноземною – справи гірші: нею (переважно англійською) вільно володіє лише 28%.
Це можна пояснити тим, що іноземна мова не є обов'язковою вимогою для більшості держслужбовців, на відміну від, наприклад, Вищого корпусу державної служби – топ-менеджменту українських держслужбовців, де вільне володіння іноземною мовою – це передумова вступу на посаду.
Фаховість також перевіряється на "вході": кандидат повинен володіти ситуацією у сфері, в якій бажає працювати, скласти тест на знання відповідного законодавства тощо.
Ще наше дослідження показало, що 64% нових держслужбовців мали попередній досвід роботи в системі органів влади, тож це точно фахівці, які знають шлях по лабіринту українських бюрократичних процедур. Разом з "новою кров'ю" (решта 36% з приватного та громадського секторів) це дає чудове поєднання інновацій з інституційною пам'яттю.
З другим блоком (стратегічне мислення, робота з великими об'ємами інформації) команда реформи держуправління також попрацювала ще на етапі відбору: ми запровадили тестування на вербальне, числове та абстрактне мислення, ситуаційні завдання з необхідністю за короткий час опрацювати великі масиви даних та продемонструвати вміння будувати стратегії розвитку окремої галузі. Окрім цього, в рамках реформи по пілотних міністерствах були запроваджені директорати стратегічного планування, де такі компетенції – вимога №1.
Очікування в третьому блоці фактично є наскрізною ниткою логіки всієї реформи публічного адміністрування: громадяно-центричність, відкрита держава – сервіс, робота держогранів та службовців в інтересах суспільства, оцифровування державних послуг.
Один із ключових інструментів, які ми запровадили в рамках реформи, – це навчання держслужбовців роботі зі стейкхолдерами та оцінка суспільних впливів. Фактично йдеться про прораховування наслідків будь-яких нововведень на всі групи населення та кожного індивіда окремо, а також роботи над політичними рішеннями спільно з усіма зацікавленими сторонами – бізнесом, громадськістю, профспілками, експертами тощо.
Ми віримо, що людиноцентричність таки стане основним принципом роботи державних службовців.
А для прихильників омолодження працівників держорганів маємо втішні новини: вік більше, ніж половини з них, не перевищує позначку у 35 років.
Отже, молода кров просочується в державні органи з відповідними знаннями, навичками та якостями, яких очікує український народ. На них покладені великі сподівання стати локомотивом позитивних змін під уже новим політичним керівництвом.
Чи багато їх? Ні, поки лише 600 першопрохідців – крапля в морі всієї системи державної служби.
Чи стане їх більше? Залежить від продовження реформи державного управління та подальшого покращення конкурсної процедури, якій ще точно є "куди рости". І в країні точно є фахівці, котрі знають – як.
Однак уже сьогодні нові державні службовці є тією бюрократичною опорою, на котру можна спиратися новій команді при владі: з високими вимогами до роботи, гідною зарплатнею та розумінням своїх КРІ.
Олеся Огризко, спеціально для УП
