31 березня у Києві відбулася презентація результатів щорічного соціологічного дослідження «Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність», організована Національним агентством з питань запобігання корупції.
У фокусі обговорення були не лише загальні оцінки корупційної ситуації в державі, а й стан справ у тих сферах, де корупційні ризики залишаються найбільш відчутними для громадян і бізнесу. Серед учасників експертної дискусії — старший проєктний менеджер із аграрної та земельної політики Офісу відновлення та реформ Кабінету Міністрів України Андрій Мартин, який виступив під час панелі, присвяченої стану корупції та протидії їй в окремих сферах суспільного життя та державної політики.
Оприлюднені результати дослідження зафіксували як позитивні, так і негативні тенденції. З одного боку, у 2025 році в Україні зменшилося сприйняття поширеності корупції — після періоду зростання таких оцінок у попередні роки. НАЗК також відзначає, що реальний корупційний досвід населення та бізнесу є нижчим за рівень суспільного сприйняття проблеми. З іншого боку, саме сфера будівництва та земельних відносин і надалі залишається тією ділянкою державної політики, де рівень корупційних ризиків оцінюється як один із найвищих. Це означає, що навіть за наявності позитивної загальної динаміки саме земельна політика потребує подальших системних рішень, здатних не просто знижувати гостроту проблеми, а й змінювати самі механізми її відтворення.
У своєму виступі Андрій Мартин звернув увагу на принципово важливу обставину: позитивні зрушення у сприйнятті корупції в земельній сфері не є випадковими. Вони стали можливими завдяки послідовним реформам, які за останні роки суттєво змінили правила гри. Передусім йдеться про земельну децентралізацію і дерегуляцію 2021 року, які обмежили простір для непрозорих практик, зменшили кількість ручних рішень та посилили роль зрозумілих процедур. Окремо було підкреслено значення призупинення безоплатної приватизації земель як кроку, що суттєво звузив один із традиційних каналів зловживань у земельній сфері.
Водночас ключовий акцент виступу був спрямований у майбутнє. За словами Андрія Мартина, новий цикл державної антикорупційної політики має не лише враховувати вже досягнуті результати, а й закладати наступний рівень змін — глибшу цифрову трансформацію земельної сфери. Саме цифровізація має стати тим інструментом, який перетворює антикорупційну політику з реакції на порушення на систему їх упередження. У цьому контексті особливого значення набуває оцифрування архівів землевпорядної та планувальної документації. Там, де критично важлива інформація існує лише у паперовому вигляді, фрагментовано зберігається або залежить від доступу окремих посадових осіб, завжди зберігається і поле для маніпуляцій. Там, де дані системно оцифровані, захищені та інтегровані у прозорі цифрові процеси, корупційні ризики об’єктивно зменшуються.
Антикорупційна політика у земельній сфері більше не може розглядатися як набір точкових обмежень чи ситуативних рішень. Вона повинна формуватися як цілісна система — через дерегуляцію, прозорі процедури, якісне врядування, цифрові інструменти та усунення самих передумов для зловживань. Саме така логіка лежить в основі підходів, що закладаються у новий період 2026–2030 років: менше дискреції, менше непрозорості, менше простору для маніпуляцій — і більше даних, які працюють на довіру, правову визначеність і результат.
Ознайомитися з дослідженням можна за посиланням.
Дослідження проведене соціологічною компанією Info Sapiens на замовлення НАЗК за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС.
____________
Офіс відновлення та реформ КМУ є частиною програми "Архітектура відновлення та реформ в Україні" (URA). "Архітектура відновлення та реформ в Україні" (URA) – це комплексна програма технічної допомоги, запроваджена Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) у партнерстві з Європейським Союзом для підтримки важливих процесів відновлення та реформ в Україні. URA реалізується за фінансової підтримки Багатостороннього донорського фонду стабілізації та сталого розвитку України ЄБРР. Учасниками Фонду є Австрія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Латвія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Словенія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, США та Європейський Союз.
